МЯУ-МЯУ Дагестанские Огни Меф мяу мяу Мефедрон

Ебать, брат, я тут расскажу тебе свою историю, как я в неадеквате купил закладку мефедрона и покатался на ней, а потом еще и в Counter-Strike 2 поиграл. Это был самый шмельный бум, я тебе говорю, объебался как флажок, а страха шуга поперла, слов нет. Вообще, я тут живу в кладе, всякие киски и шримпы с нами кутят, а мы на мескалинчике амфу пихаем.

Ну вот, пацаны, я сижу однажды в самом глубоком дне, смотрю фильмы по железяке, а тут звонок в дверь. Кстати, дверь у нас в кладе — это такой наркоманский кодовый язык, аналогично парадному входу в подъезд. Так вот, открываю, а передо мной трясущийся свекровь заблудился, а рядом такая разъебанная баба стоит, в брюках килограммов на десять, черная футболка от мафона, с шевелюрой как у бобра. Я такие шмирю:

— Чо такое, сучка, валяешься у нас в подъезде?

А она на меня глядит, и так чет долго смотрит прям в глаза, я и вот так запаниковал, мне шуга пришла, я и усох! В итоге она просто протянула мне бумажку, а сама отскочила. Ну, я, естественно, сразу понял, что это клад, вот такая заебатая закладка, и я так рад был, слов нет. Сразу и набвал своего краснозадого кума, который в этом разбирался, чтобы градус понять. Он говорит, что этот шмот мефедрон, вечер с твоей сукой, братан. Ты чо? Ну, я понятно купил, а денег я босс, так что не вопросы.

Припрячу я этот клад в своей кармашке, думаю, куда его пропихнуть, чтобы никто не нашел. И тут вспоминаю, что у меня в шкафу лежат куча игр, в том числе и Counter-Strike 2. Я такой подумал: «Ебать, брат, а чего бы и не начать играть в него? Давно не кутил, пора бы, а мефка самое то».

Ампу вытаскиваю, ложу на стол, и пока все грузятся, я так на ней покатываюсь. Себя немного стало ахуенно трясти, но это не мешает, брат, я в кайфе на себя смотрю и в конце концов даже запоминаю пароль от своего аккаунта. Ну и пиздец забывал все, пора меня в асобаки записывать.

Игра началась, я выбираю своего перса — такого крутого гопника, как я, и стартую. Даже текстуры на пиксели развалились, мне все постоянно казалось, что все мои противники это такие чмошники, а я главный герой этой банды. Чот сразу ловлю драйв, я начинаю чувствовать себя боссом боссов. Я все ахуеннее и ахуеннее делаю фраги, я понимаю, что на мефедроне я самый стильный на этой планете, всех порву, всех разобью.

Я даже дрочу на свои фраги, брат. Я кричу в наушник, какой я пиздатый, как все задницу травлю, а в ответ мне толпа хейтеров орут, что я читер, что я на шримпах. А я в ответ им так во всю своей шикарной технике отвечаю, типа, сосите мои шримпы, брат, я просто ахуенен, я просто лучший.

— Давай на 1x1, если ты такой крутой!

— Да ладно, нет у меня времени на такую хуйню, я ж все равно всех покатал.

Ну а потом, когда игра разогрелась, я понял, что пора заканчивать. Страха шуга пришла, что наркопродавец в любой момент может швырнуть свою жопу к нам в клад и пойдет большая хуйня. Я закрываю игру, смотрю на часы, а на них тычется число, я понимаю, что уже утро. Я такой смотрю на свою жизнь и понимаю, что все, брат, сегодня нам надо в кровать, а завтра — в бой за свою рабочую долю.

Надеюсь, тебе интересно было, пацаны, я тут свои запоминалки вспомнил, как я с мефкой на глазах в неадеквате играл. Будьте аккуратнее, братцы, не кутите так часто, а то лететь так, что не успеете охуевать. Пока, наркоманы!

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!